Дуже складно уявити побут в Україні без вишивки. З давніх - давен вона була найважливішим атрибутом у житті кожного українця. Вишивкою прикрашали практично все: одяг, скатертини, рушники, напірники, простирадла. Візерунки на вишивках були і є не тільки прикрасами, а й так званими оберегами, певним захистом від всього зла та хвороб.
Кожен з нас відразу помічає всі, навіть найменші деталі кожного візерунку, його унікальність, підбір кольорів. В основному, в типових українських вишиванках використовуються червоні, чорні та помаранчеві нитки.
Але ми не завжди звертаємо увагу на те, що всі ті квіточки, рослинки, фігурки та орнаменти наче оживають на полотні і в своєму роді спілкуються з нами, доносячи свою таємну символіку, захищаючи, заспокоюючи та даруючи нам щастя та мир. Секрет в тому, що жінка - вишивальниця таким чином прагне передати свою любов, найтепліші побажання, щастя, добробуту в сім’ї, довгих, щасливих років та кохання.
Сьогодні знайомимося в рубриці «ЗНАЙ НАШИХ» з Ульяною Сергіївною Писанкою, жителькою Великих Будищ, 1941 року народження.
Опанувала мистецтво вишивки Ульяна Сергіївна з дитинства від своєї мами. Тоді ж вишивання стало її улюбленим заняттям , саме те, до чого лежить душа і приносить неабияке задоволення.
Як говорить пані Ульяна, це зараз можна придбати готові схеми на тканині, що значно полегшують процес вишивання, а раніше бралися схеми із журналів або малювалися власноруч. Складно було придбати нитки, тому доводилося вимінювати, згодом розплутувати шерстяні вироби потрібних кольорів, а ще пізніше – купували нитки завезені із Західної України. Та навіть такі обставини не змусили припинити улюблену справу.
У її доробку десятки вишитих рушників і напірників, скатертини, вишиті картини і портрети, які милують людське око на сільських та районних виставках.
Багато своїх робіт майстриня подарувала друзям та знайомим. Її рушники цінують навіть в Італії. А для своїх дітей вона вишила вишиванки, тепер у кожного є мамин оберіг.
Майже у всіх виробах вишиті квіти так, що здається ніби вони живі. Бажання вишивати майстриню не покидає і донині, хоча наразі не може через те, що стала гірше бачити.
Кожен з нас відразу помічає всі, навіть найменші деталі кожного візерунку, його унікальність, підбір кольорів. В основному, в типових українських вишиванках використовуються червоні, чорні та помаранчеві нитки.
Але ми не завжди звертаємо увагу на те, що всі ті квіточки, рослинки, фігурки та орнаменти наче оживають на полотні і в своєму роді спілкуються з нами, доносячи свою таємну символіку, захищаючи, заспокоюючи та даруючи нам щастя та мир. Секрет в тому, що жінка - вишивальниця таким чином прагне передати свою любов, найтепліші побажання, щастя, добробуту в сім’ї, довгих, щасливих років та кохання.
Сьогодні знайомимося в рубриці «ЗНАЙ НАШИХ» з Ульяною Сергіївною Писанкою, жителькою Великих Будищ, 1941 року народження.
Опанувала мистецтво вишивки Ульяна Сергіївна з дитинства від своєї мами. Тоді ж вишивання стало її улюбленим заняттям , саме те, до чого лежить душа і приносить неабияке задоволення.
Як говорить пані Ульяна, це зараз можна придбати готові схеми на тканині, що значно полегшують процес вишивання, а раніше бралися схеми із журналів або малювалися власноруч. Складно було придбати нитки, тому доводилося вимінювати, згодом розплутувати шерстяні вироби потрібних кольорів, а ще пізніше – купували нитки завезені із Західної України. Та навіть такі обставини не змусили припинити улюблену справу.
У її доробку десятки вишитих рушників і напірників, скатертини, вишиті картини і портрети, які милують людське око на сільських та районних виставках.
Багато своїх робіт майстриня подарувала друзям та знайомим. Її рушники цінують навіть в Італії. А для своїх дітей вона вишила вишиванки, тепер у кожного є мамин оберіг.
Майже у всіх виробах вишиті квіти так, що здається ніби вони живі. Бажання вишивати майстриню не покидає і донині, хоча наразі не може через те, що стала гірше бачити.
ЇЇ РУШНИКИ ЦІНУЮТЬ НАВІТЬ В ІТАЛІЇ
Reviewed by Пресцентр Великобудищанської ОТГ
on
березня 23, 2020
Rating:
Reviewed by Пресцентр Великобудищанської ОТГ
on
березня 23, 2020
Rating:
Немає коментарів: